Офіційна сторінкаЛого

Жовківська районна державна адміністрація
Львівської області

Історія району

Місто Жовква – районний центр, є одним із малих міст, занесених до Списку історичних населених місць як унікальне і самобутнє місто України, має дуже багату історію, пов’язану з життям і діяльністю видатних історичних осіб, у тому числі гетьмана України Богдана Хмельницького, польського короля Яна ІІІ Собєського, російського царя Петра І. У період свого найбільшого розквіту (друга половина XVII – початок XVIII ст.) місто перебувало в центрі європейських подій, вважалося одним із найкрасивіших приватних міст-резиденцій Європи, осередком мистецтв, книгодрукування та релігійного життя. 
Передісторія Жовкви заходить у глиб давньоруських часів. Тут на перехресті древніх історичних шляхів, які проходили зі сходу на захід, між містами Димошин (тепер Кам’янка-Бузька) та Щекотин (сьогодні городище за 5 км від Жовкви), і з півдня на північ з Галича та Львова на Белз та Холм, над мальовничими запалавами розвинулось колись поселення під назвою Винники, і яке у кінці ХVІ ст. переросло в Жовкву. В 1594 році власник села Винники коронний гетьман Речі Посполитої Станіслав Жолкевський заклав приватне місто-фортецю і власний родинний замок. 
Місто побудовано в кінці XVI – на початку XVII ст. Ренесансний містобудівний комплекс Жовкви є унікальним як єдине добре збережене „ідеальне“ місто-резиденція кінця XVI ст. в Україні, а також як надзвичайно рідкісний тип планування серед близько 200 збережених ідеальних міст Європи. До його складу входять 2 пам’ятки містобудування („місто в мурах“ та Львівське передмістя), на яких компактно розташовано 55 пам’яток архітектури. Важливою рисою міста Жовкви є те, що історичний центр міста зберіг функції загальноміського центру. 
Враховуючи наукову, мистецьку та історичну цінність міста, з метою збереження та відновлення унікального комплексу його пам’яток, в місті Жовкві створено Державний історико-архітектурний заповідник. 
Місто Жовква починає свій родовід з древньоруського поселення Винники неподалік древнього міста Щекотів (Щекотин, тепер село Глинсько Жовківського району), яке згадувалося у Галицько-Волинському літописі у 1242 році. Винники лежали на межі Звенигородського та Белзького князівств, через територію яких пролягали торгові шляхи з Галича та Львова на Белз та Холм. Розташування поселення на торговій дорозі сприяло його швидкому розвитку. Після розпаду Галицько-Волинського князівства і захоплення його земель поляками в кінці XVI ст. (1588р.) Винники стали власністю гетьмана Станіслава Жолкевського, який одержав королівський привілей на будівництво нового міста та право назвати нове місто Жовквою (1603р.). 
22 лютого 1603 року місту королівським привілеєм було надано Магдебурзьке право, і за ним закріплялася назва “Жовква”, як почесна відзнака заслуг роду Жолкевських перед короною. 
Своєму розквіту, мистецьким і культурним досягненням Жовква завдячує високим ідеям Ренесансу, закладеним при її будівництві, та високому рівні майстерності її будівничих. Жовква побудована за участю відомих архітекторів – італійців Паоло де Дукато Клеменсі (знаний як Петро Щасливий) та Паоло Домінічі. Для розпланування міста-фортеці з замком була застосована концепція “ідеального міста”, вдало пристосована до умов рельєфу місцевості, існуючих доріг та забудови. 
Жовква має надзвичайно багату і цікаву історію, пов’язану з життям і діяльністю видатних історичних осіб кількох народів – українців, поляків, євреїв, росіян, вірмен, в тому числі і їх найвидатніших державних діячів – гетьманів України Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, польського короля Яна ІІІ Собєського і російського царя Петра І. В період свого найбільшого розквіту і багатства (друга половина XVII – початок XVIII ст.) місто знаходилося в центрі європейських подій, вважалося одним з найкрасивіше збудованих приватних міст-резиденцій Європи, було важливим осередком мистецтв, книгодрукування та релігійного життя. На той час це невелике місто нараховувало п’ять великих монастирських комплексів, єврейський релігійний центр з духовною школою та двома синагогами, мало красиву гармонійну забудову, прекрасні паркові ансамблі.   Місто славиться таким своїм видатним явищем як Жовківська школа живопису і різьби, яка відіграла провідну роль у становленні бароко на західно-українських землях в XVII-XVIII ст. У місті працювали та творили такі відомі скульптори як Андрій Шлютер та Стефан Шванер, вихованці Римської академії Св.Луки Юрій Шимонович та Мартіно Альтамонте, видатні художники Іван Руткович, Йов Кондзелевич, Василь Петракович, Дем’ян Роєвич, Василь Сакович і десятки інших художників та різбярів. 
Жовква вражала своєю красою всіх, хто до неї приїжджав. Так, видатний політичний та релігійний діяч, ректор Києво-Могилянської Академії Феофан Прокопович, побувавши в Жовкві писав: ”Жолква – город, хоть и мал собой, однако славен стал… Палаты превеликие, каменные, несколько сот изб в себе имущих и как делом архитектурским, так украшенные различными живопишескими картинами и шпалерами и иными дивными уборами зело велеколепные“.
Ренесансний містобудівний комплекс Жовкви є унікальним. На сьогодні в його склад входять дві пам’ятки містобудування – історичне середмістя (місто в мурах) та Львівське передмістя, на яких компактно розташовані 55 пам’яток архітектури державного і регіонального значення з більш як сотнею пам’яток мистецтва в них. Серед них замок кінця ХVІ ст., значна частина оборонних мурів та дві брами міста, чотири монастирські комплекси з церквами, парафіяльний костел початку ХVІІ ст.- видатна пам’ятка світового рівня, дві дерев’яні церкви початку ХVІІІ ст., оборонна ренесансна синагога – одна з найбільших у Європі, житлові кам’яниці з відкритими арковими галереями. Важливою рисою Жовкви є збереження історичним ядром міста функцій загальноміського центру.
Враховуючи особливу наукову, мистецьку та історичну цінність і з метою збереження та відновлення унікального комплексу пам’яток Жовкви, в 1998 році Національний комітет ICOMOS визначив Жовкву одним з претендентів від України на включення до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В 1999 році жовківська синагога включена в перелік 100 світових пам’яток, які знаходяться в загрозливому стані (програма Фонду Світових Пам’яток). 
В той же час місто має вигідне географічне розташування на перспективних міжнародних шляхах, поблизу українсько-польського кордону, а прилегла транскордонна височина Розточчя має дуже багаті природні і культурні ресурси для розвитку туризму. А ще Жовква притягує тисячі гостей своєю привабливою атмосферою давнього галицького містечка з його провінційним побутом, тихим ритмом життя та характерним архітектурним та мистецьким середовищем. 
Історія формування Жовківського району бере свій початок з утворення в 1880 році Жовківського повіту в межах австро-угорської монархії, що охоплював 74 громади. А вже у 1881 році на території повіту були проведені перші вибори Жовківської повітової ради. 
На початок Першої світової війни у Жовківському повіті активно діяли Народний Дім, філії “Просвіти”, Руського Педагогічного Товариства, “Сільського господаря”, військових організацій “Січові стрільці”, “Сокіл”, “Пласт”.
Згідно з адміністративно-територіальним поділом і переписом у 1931 році у Жовківському повіті було 3 міських та 9 сільських гмін, 68 сільських громад, всього – 288 населених пунктів. 
Жовківський повіт у своїх межах проіснував до початку 1940 року. Після з’єднання західно-українських земель з Українською РСР був зміненний і адміністративний поділ. Саме тоді на території Жовківського району організовано три райони: Великомостівський, Куликівський і Жовківський. В цей час до Жовківського району входило 16 сільських рад. 
Друга світова війна залишила глибокий слід в історії району, адже саме з цим періодом пов’язана діяльність осередків Організації Українських Націоналістів та боївок Української Повстанської Армії, що активно діяли в межах району, ведучи боротьбу аж до 1954 року. 
Зі зміною назви Жовкви на Нестеров (на честь російського військового льотчика П.Нестерова) в 1951 році, змінено також назву Жовківського району на Нестеровський район.
В 1958 році Нестеровський район в існуючих межах охоплював одну міську й одинадцять сільських рад.
У 1991 році Нестеровському району повернено колишню назву – Жовківський район, який на сьогодні охоплює три міські ради: Жовківську, Дублянську, Рава-Руську, дві селищні та сорок сільських рад.

item
item
item
item
item
item
item
item
item

Шлях переселенця

Для прийому дзвінків щодо переїзду жителів АР Крим та південно-східних областей України на Львівщину працює «гаряча» телефонна лінія

0-800-501-727 Жовківська райдержадміністрація (252) 21-432 Гаряча лінія з питань надання субсидій
на житлово-комунальні послуги
(252) 61-419
Як отримати житлові субсидії?

Гаряча лінія та електронна пошта для звернень громадян

(також для повідомлення
про будь-які підозрілі дії осіб, загострення ситуації,
скоєння правопорушень.)

(252) 21 432 (252) 22 485